Історія української революційної пісні «Шалійте, шалійте, скажені кати»

Автор рядків О. Колесса стверджував, що поезія «Шалійте, шалійте, скажені кати» написана з нагоди великої студентської політичної демонстрації 1889-го, а сформована і доповнена послідньою строфою 1890-го – стала гімном української революційної молодіжи, який співали також на придніпрянській Україні.

Демонстрація 1889 р., про яку згадував О. Колесса, – це перший великий виступ львівського студентства, спонуканий наказом міністра освіти Австро-Угорської монархії барона Павла Ґавча про обов'язкову присутність комісара поліції на зборах студентських товариств.

Наказ викликав невдоволення професури Львівського університету, а обурення студентів вилилося в дводенне віче в міській ратуші, яке організував «Союз польської молоді «Зет». Віче закінчилося співом "Шалійте, шалійте...» на мотив популярного тоді у Львові "Хору норманнів» з опери Анатоля Вахнянина (див. про нього «Газету» за 17 вересня

2004р.) «Ярополк».

В. Будзиновський запропонував заспівати цю пісню ще й перед палацом намісника. Цей задум, однак, закінчився тим, що В. Будзиновський побив агента поліції Михайла Кохановського.

Університет лихоманило весь березень. Урешті сенат (учена рада) університету схвалив рішення відрахувати організаторів віча В. Будзиновського й Каспарка на три семестри, а сімом доповідачам оголосили догани. На оголошення рішення сенату студенти відповіли погромами аудиторій і співом пісні «Шалійте, шалійте...»

Григорій Нудьга додав цікавий штрих до історії цієї пісні. Нібито коли учасники віча ввечері 9 березня 1889 р. розповідали про перебіг студентського мітингу, І. Франко стиха повторював "Шалійте, шалійте, скажені кати". Присутній тоді О. Колесса підхопив Франкову фразу і розпочав нею свій вірш.

Пісня поширилася швидко, її співали учасники першого львівського віча з оказії 1 Травня 1890 р.

Польською твір переклав революціонер Казимир Пєткєвич, який опублікував пісню 1895 р., відтак вона поширилася у польському середовищі під назвою Piesn wolnego

Мовою оригіналу її опублікували вперше 1905-го у збірнику з нагоди 30-літньої діяльності М. Павлика.

1897-го в бутирській тюрмі К. Пєткєвич ознайомив з її текстом більшовика Г. Кржижановського, який переклав твір російською. Відтак російські засланці в Сибіру – В.

Лєнін у тому числі – залюбки її співали вже наступного року.

Російський переклад уперше надрукувала миколаївська газета "Южный рабочий" 1900 року. Під час революції 1905-1907 рр. у Росії вірш "Шалійте, шалійте" О. Колесси вважали однією з основних революційних пісень і співали українською, польською й російською мовами. Згодом Дмитро Шостакович впровадив мотив А. Вахнянина до своєї II симфонії.

«Шалійте, шалійте скажені кати

Годуйте шпійонів будуйте тюрми.

До бою сто тисяч побірників стане

Пірвем, пірвем, пірвем всі кайдани.

Робітники духу, робітникам всім

Ми руки подаймо - на бій їх ведім.

Бо всіх нас з`єднала однакова доля -

І труд, і піт, і кров, і неволя.

Від краю до краю, не громи гудуть -

Робітників полки сполучені йдуть.

І поклик рокоче - вставайте народи:

Прийшла пора, пора - день свободи.

Підвалинни світу валяться старі

Поблідли нероби, дрижать упирі.

Бо воленьки зоря вже сходить яскрава

Для всіх, для всіх, для всіх рівні права.

За волю народу, за його права,

Не страшні кайдани, солодка тюрма.

Бо вільного духу не скути в кайдани

На смерть, на смерть, на смерть вам тирани!»