Харків - столиця фейкової УРСР

1930 рік.

До цього в Києві за допомогою маніпуляцій з квотами більшовики зібрали в Раді більшість та хотіли висловити вотум недовіри УЦР, але акція не пройшла — Центральна Рада направила туди делегатів від народу без запрошення. Більшовиків не допустили до сесії і Перший Київський З'їзд Рад висловив повну довіру УЦР. Більшовики програли битву, але не програли війну.

До Харкова прибули ешелони с червоногвардійцями і вже там за правилами більшовиків зібрали "правильний З'їзд Рад Трудящих України", в якій проголосили створення більшовицької Української Народної Республіки зі столицею в Харкові. 

Одночасно з цим проходив з'їзд депутатів від Донбасу і вийшов казус — глава делегації від Донбасу товариш Артем був проти створення національної радянської республіки і виступав за пролетарську республіку Донбасу, вважав українізацію шкідливою, в якій "капіталісти роздроблюють російський народ на великоросів та малоросів". І тому проголосив створення Донецької Радянської Республіки зі столицею... в Харкові.

Так "Перша столиця" стала ще й одночасно двійною столицею двох радянських республік, які мали за собою правонаступниць. Тому Харків може претендувати на першість столиці і України, і ДНР.

Пізніше, коли більшовики не змогли пронести свій уряд УНР на Берестейських договір, ДКРР намагалися використовувати як аргумент, що територія Харкова і Донбасу не є Україною. Проте німців не особливо турбувало, що там проголосили незрозуміло хто і територія УНР/УД простяглася аж до Курську з Юзівкою.

Вдруге Харків став першою столицею у 1919-му році. Про ДКРР, УНРР і інші радянські республіки забули і вирішили перепроголосити створення Української СРР. Столицею УСРР проголошено... ніщо... Конституція не має жодної згадки про місце розташування уряду. Втім, Конституція взагалі була написана чопорно, в українській версії навіть пропустили два пункти — просто забули. Але Київ був нестабільним місцем — в період з 1919-го по 1921-й місто передавали із рук в руки чотири рази. Тому в 1923-му році було вирішено закріпити за Харковом статус столиці. В розмовах проти перенесення столиці до "історичного центру" аргументами йшлось про те, що місто дуже поряд з Польщею, місто дискредитовано незначною підтримкою більшовиків, та й Харків був залізничним та промисловим центром України, а це мало вагу в обговоренні столиці пролетарської республіки. Тим паче це давало можливість затвердити право України на Донбас, який вже хотіли оскаржити в 1917-му.

А вже в 1934-му році Харків дискредитує себе як місто відродження українського буржуазного націоналізму і тому перенесення столиці до Києва дозволяло партії здихатися впливу націоналістичної інтелігенції на посадовців.