Люстрація по-американськи

Звичайні громадяни за кілька тижнів покінчили з бандитами і корупцією у найбільшому місті США - Сан- Франциско.

У 1850-х роках в Сан-Франциско був повний безлад. Багато посад в правлінні міста захопили головорізи і вихідці з австралійської каторжної колонії. Тисячі іноземців і злочинців прямували в місто, не готове до їх асиміляції. Місто, в якому ділові люди настільки були зайняті пошуком прибутків, що відмовлялися виступати в якості присяжних засідателів і навіть просто голосувати.

В результаті чиновники призначали собі все більш високу плату і доїли скарбницю штату, витрачаючи великі суми без звітів.

Поліція знайшла спільну мову зі злочинцями та їхніми союзниками. Не проходило і ночі без зломів, грабежів або стрільби...

Кримінальні авторитети вбивали беззбройних людей, а поліцейські і судді називали це самозахистом.

В один із днів травня 1865 р. після серії таких вбивств і виправдань вбивць люди вийшли на вулиці і вимагали для вбивць смертної кари через повішення.

Прибули війська. Мер Ван Несс застерігав: «Дозвольте діяти законом. Справедливість буде відновлена». Але люди вже надивилися на «справедливість» влади. Вони відмовлялися розійтися.

Присутні відразу ж створили Комітет пильності. В Комітет записалося понад 8 тисяч осіб. Члени Комітету просмикнули білі стрічки в петлиці як аби виділятися в натовпі.

Кожен дав клятву підкорятися Комітету і зберігати таємницю. Всі члени Комітету отримали порядкові номери.

Вирішили розбитися на роти по сто чоловік кожна, вибрати командирів і скласти плани військової підготовки. Виконавчий комітет складався з тридцяти семи членів. Працював він у три зміни, по дванадцять чоловік у кожній. За три командира від кожної сотні входили до Ради делегатів.

Члени комітету вносили грошові пожертви.

Комітет орендував триповерховий будинок № 41 по Сакраменто-стріт, на його даху встановили гармату. Звели укріплення з мішків з піском висотою у вісім футів (вище 3-х метрів ), з амбразурами. На рогах валів також встановили гармати. В тилу розмістили стайні з кавалерійськими і артилерійськими кіньми.

Коли було потрібно, за сигналом дзвонів три чверті чоловічого населення міста з зброєю в руках і з білими стрічками в петлицях бігли до місця збору.

В наступні тижні злочинці і продажні політики дюжинами поставали перед Комітетом пильності.

Їх судили і страчували— або депортували, сплачуючи при необхідності транспортні витрати.

У червні губернатор Джонсон вирішив, що пора покласти край самочинній діяльності комітету.

Він оголосив облогу. Однак президент Пірс відмовив у його проханні про допомогу військовими частинами та артилерією. Тоді губернатор звернувся до Комітету з вимогою про саморозпуск.

Стративши злочинців і вигнавши шахраїв і політичних махінаторів з міста, Комітет пильності погодився саморозпуститися. Призначили дату на четверте липня, День незалежності США.

Врешті-решт, комітет здійснив саморозпуск лише 18 серпня. Він, однак, зберіг за собою неофіційну владу.

Крім того, Комітет висунув своїх кандидатів на всі посади в органах міського самоврядування, провівши їх за списками Народної партії, і призначив відповідальних контролерів на президентських виборах 4 листопада 1856 року.

Ті поліцейські, які приєдналися до Комітету пильності, повернулися до виконання своїх обов'язків.

Комітет влаштував парад. Його члени йшли під звуки оркестру, одягнені в довгі сюртуки з сатиновими білими стрічками в петлицях.