Польща Україні не союзник

«Ми не можемо роками погоджуватися, щоб в Україні будувався культ людей, які вчинили геноцид проти поляків. Хоча важко було перевершити в жорстокості німців, вони їх перевершили. Якщо коротко, це справа вибору України. Я сказав чітко пану президенту Порошенку, що з Бандерою вони в Європу не увійдуть. Це для мене вирішене питання, адже ми продемонстрували величезне терпіння, але воно має межу»

Це цитата Ярослава Качинського, лідера владної польської партії «Право і справедливість», у якого на днях польські ЗМІ взяли інтерв'ю. Це цитата, цинізму якої просто немає меж. В той час, як поляки будують у себе культ АК, яка дещо заплямилася тими ж вчинками, що і УПА, то УПА вона засуджує.

На ОН уже були десятки постів присвячені тодішнім українсько-польським відносинам і я просто не хочу повторюватись і знову розказувати, що поляки самі спровокували конфлікт ще в 1942 році на Холмщині убивши кількасот українських селян і що було далі. Ну ви й самі добре знаєте.

Розкажу дещо більше про АК.

Отже, цілком очевидно, що задачею АК №1 було - відновлення Польщі у довоєнних кордонах. Польський уряд хотів відновити Польські довоєнні кордони і їх не цікавило те, що на багатьох колишніх польських землях етнічну більшість складали не поляки, а українці, білоруси, литовці, які не хотіли жити під владою Польщі. Польський уряд усеодно хотів ці землі - з вищезгаданими етносами чи без них.

І якщо порівнювати УПА та АК, то на користь УПА таки говорить той факт, що УПА діяла саме на етнічних українських землях, в той час як АК окрім українських етнічних земель діяла ще й в Західній Білорусі і Литві, вирізаючи мирне населення.

АК сподівалась відновити свої кордони, в тому числі й заволодіти Вільнюсом(Вільно) і брала участь у операції по звільненню Вільнюса від німецьких військ(операція «Гостра брама»), а точніше АК першими розпочали цю операцію. Мета операції була чисто пропагандистською - заявити про польські права на Вільнюс. Попри перемогу АК і радянських військ над німцями, відділи НКВС почали інтернувати поляків і арештовувати їхніх командирів. Залишки АК подалися в ліси, згодом вони відступили до Західної Білорусі, де почали етнічні чистки серед білоруського населення.

Дісталося від АК і литовцям. В історії польсько-литовських відносин особливо відома трагедія литовського села Дубинки. 23 червня 1944 року командир 5-ї Вільнюської бригади Армії Крайової майор Зигмунт Шенджеляр і його солдати розстріляли до 200 чоловік місцевих жителів, у тому числі дітей, починаючи з двомісячного віку під приводом помсти за розстріл поляків литовської поліцією.

Шенджеляр був повністю реабілітований польським судом у 1993 році і посмертно нагороджений вищими орденами Польщі, золотим хрестом «Віртуті мілітарі» в 1988 році президентом Польщі в еміграції і великим хрестом ордена Відродження Польщі в 2007 році президентом Лехом Качиньським. А ще хтось каже про наші культи.

Ще дещо цікавого про АК можна почитати і в радянських документах(питання тільки в довірі до документів):

«16 октября 1944 года. В Холмском уезде действуют отряды "АК"..Эти отряды совершили более 10 вооруженных нападений. Убито 15 человек из числа местных работников. В Замостьянском уезде повстанцами убито 11 человек, из них 5 военнослужащих Красной Армии».

«С 1 по 10 июня 1945 года на территории Польши бандами "АК" совершено 120 вооруженных налетов на органы общественной безопасности и милиции, мелкие группы советских и польских военнослужащих, а также на гражданское население украинской и белорусской национальности; убито 16 советских военнослужащих, 3 польских, 27 сотрудников органов общественной безопасности и милиции, 25 членов ППР и активистов, 207 - гражданского населения».

«6 июня с. г. банда «АК» подпоручика Цибульского, известного по псевдониму «Сокол», учинила погром над украинским населением деревни Ветховина (13 километров юго-западнее города Холм). Бандиты убили 202 человека, в том числе грудных детей, подростков, мужчин и женщин всех возрастов. Мирные жители убивались огнестрельным оружием, мотыгами, лопатами, топорами, ножами, женщинам рубили головы, мужчин пытали раскаленными железными прутьями».

Наразі щастя Польщі(і нещастя України) у тому, що ні Литва ні Білорусь не копаються у минулому і ніяк не апелюють до Польщі на рахунок АК.

На мою думку, поляки батхертять не стільки від того конфлікту, скільки від того, що українці і ОУН взагалі посміли в другій Речі Посполитій боротись за незалежність. Ну якби ми зараз зробили культ Хмельницького чи ще кого, хто боровся проти польської влади, за незалежність - результат був би приблизно той самий.

А тепер щодо цитати Качинського, на рахунок того, що українці перевершили німців. За підрахунками істориків німці знищили близько 10% населення Польщі під час ДСВ.

10% від 31млн. жителів це 3 100 000 жителів. За даними істориків українсько-польський конфлікти приніс 30 тис. жертв з української сторони і близько 100 тис.(що ще дуже спірно) з польської. У Качинського погано з математикою? Чим взагалі керуються польські політики роблячи такі заяви? Шовінізм затьмарює розум?

Ну і останнє. Польща робить те, чого в цивілізованому світі робити не потрібно - будує свою політику щодо України на основі історії(з історичної точки зору в українського народу в сотні разів більше претензій до Польщі, ніж у поляків до українців), чого в ЄС робити не прийнято, оскільки, якби всі члени ЄС виявляли один до одного історичні претензії - ЄС би ніколи не існувало. Мухи - окремо, котлети - окремо.