Золотая орда

До середини ХIII ст. серед руських князів склалися два угруповання. Одна - на чолі з Данилом Галицьким, підтримувана князями західних земель, виступила проти визнання залежності від Орди.

Інша, куди входили в основному князі північно-східних земель, схилялася до угоди. Цю позицію підтримувала і церква, яка отримала від Орди ряд привілеїв і підозріло відносилася до розрахунків представників антімонгольскої групи.

Політику компромісу з Ордою став активно проводити у життя князь Олександр Невський.

За допомогою Орди Олександр скинув свого брата Андрія і отримав ярлик на велике князювання (1252-1263).

Прославився як «підкорювач Русі для Золотої Орди»; йому доводилося придушувати декілька антиординских повстань.

Олександр Невський пожертвував політичною свободою заради зміцнення своєї особистої влади, маючи такого потужного та впливового союзника в особі інституту православної церкви.

На довгі роки для всіх правителів російської імперії, включаючи радянський і сучасний періоди, Московська патріархія стане одним з найбільш потужних і вірних союзників. У цій парі обидві сторони завжди вигравали від союзу.

В Західнії Європи, напроти, багато правителів тії епохи намагалися всіма правдами і неправдами позбутися впливу на свої політичні рішення Ватикану, включаючи навіть заснування локальних реформістських церков, як англіканська у Англії.

Олекснадр Невський сподівався використати міць Орди для боротьби з «західною католицької небезпекою», яку у свідомості людей тієї епохи «підтримували», як більш серйозну загрозу.

По суті, це була перша антизахідна пропаганда…

Чи було московське князівство повноцінною державою або тільки провінцією Золотої Орди?

Чи влаштовувало Москву політичне підпорядкування Орді?

Як підпорядкування Орді відбилося на подальшому розвитку Росії?

На нашій зустрічі 1 листопада з Vitaly Portnikov ми спробуємо розширити горизонти нашіх знань та уявлень про історичні події того часу, щоб критично дивитися на багато сучасних політичних процесів.

Долучайтесь! Знання Завжди Доречні.