Тому окремо стоїть подія, що трапилася наприкінці травня в центрі Відня.

Тоді група чоловіків, яка вибігла з машин з українськими номерами, побила двох таксистів біля готелю Брістоль. Деякі австрійські політики поставили собі за мету розібратися в ситуації та покарати винних. Один із них – депутат міської ради Відня від партії FPÖ Домінік Непп – зв’язався з Борисом Філатовим – мером українського міста Дніпро, де були зареєстровані машини нападників. І виходячи з частини листування, яке є у розпорядженні редакції, Філатов надав австрійському політику інформацію про злочинців, яку Непп передав кримінальній поліції.

Ми не маємо списку з прізвищами нападників, але виходячи з інтерв’ю Філатова австрійському журналісту Крістіану Вершютцу, злочинці були охоронцями шахрайських кол-центрів, в яких обдурювали простих українців. Бургомістр Дніпра сказав, що ці кол-центри контролює бізнесмен із кримінальним минулим Олександр Петровський на прізвисько «Нарік» (Філатов назвав його «кримінальним авторитетом», тобто мафіозі).

Останні кілька років Петровський намагається створити собі імідж мецената та патріота, будує храми та підтримує український футбол. Він багато жертвує Православній церкві України, яка об’єднала священиків не бажаючих підкорятися Московському патріарху і які змогли здобути визнання від Вселенського патріарха у Константинополі. Петровський навіть був присутній на церемонії вручення томосу – церковної грамоти про визнання – у головному православному соборі Стамбула разом із тодішнім Президентом України Петром Порошенком. Але коли «Нарік» почав з’являтися на одних фотографіях із великими українськими політиками, низка українських медіа провели журналістські розслідування про минуле «мецената». І вони показали таке різноманітне й багате кримінальне минуле, що це стало занадто навіть для українського суспільства, що звикло до корупції.

Олександр Петровський разом із тодішнім Президентом України Петром Порошенком та вищими ієрархами ПЦУ

Сходження – від дрібного бандита до кримінального авторитета у Дніпрі 90-х

Олександр Петровський народився у Грузії під прізвищем Налекрешвілі, але виріс уже в Україні у Дніпропетровську, куди переїхала його мати. Як пишуть журналісти видання «Страна.юа», наприкінці 80-х років він сколотив невелику молодіжну банду, що займалася рекетом серед торговців на ринку і дрібних підприємців, наприклад, власників дрібних відеосалонів, які нелегально показували популярні тоді американські бойовики. Коли розпався Радянський Союз, вакуум влади заповнив криміналітет. На початку 90-х Налекрешвілі, який тоді змінив прізвище на Петровський (чи то прізвище вітчима, чи то дівоче прізвище матері) контролював уже кілька десятків барів і ресторанів у центрі Дніпропетровська, більшу частину «Озерки» – центрального ринку міста, а також речовий ринок на одному із міських стадіонів.

Виділитись серед інших керівників банд «Наріку» вдалося завдяки незвичній для того часу стратегії поведінки. Отримані від рекету та грабежів гроші він витрачав не лише на машини, наркотики, розваги та розширення злочинного синдикату, а й на легальні активи. Тому дуже скоро «Нарік» набуває популярності вже як успішний бізнесмен, у сферу інтересів якого входять імпорт металів, торгівля нафтопродуктами, сільськогосподарськими товарами, автомобілями, ресторанний бізнес, будівництво та виробництво мінеральної води. При цьому частина активів формально записана на матір і дружину. В оточенні Петровського бандитів-беззаконників та відвертих розбійників замінюють нові люди, які ведуть здоровий спосіб життя та вміють домовлятися з владою та великим бізнесом про партнерство. Зокрема, «Нарік» завів знайомство з керівником Дніпропетровської області та майбутнім прем’єр-міністром України Павлом Лазаренком. Пізніше Лазаренка буде обвинувачено владою України, США та Швейцарії у відмиванні грошей, він втече з України та просидить понад 10 років в американській в’язниці. Але у 90-х він був всесильним і завдяки цьому знайомству Петровський завів багатьох друзів серед українських політиків. Але це не допомагає йому уникнути участі у кримінальних війнах, що відбувалися у Дніпрі наприкінці 90-х. «Нарік» дивом залишився живим, коли кілер просто переплутав людей і кулі, які призначалися Петровському, отримав його охоронець. Після цього мафіозі їде з України – він купує нерухомість в Ізраїлі та переводить туди частину фінансових активів.

Політичні зв’язки Петровського

Та Петровський зберіг і свій бізнес, і свої знайомства у політичних колах. І це дозволило йому повернутися, коли мафіозні війни у ​​Дніпрі припинилися. Українська прокуратура часто відкривала проти «Наріка» кримінальні справи ще з 90-х років. Серед звинувачень – вбивство підприємців, викрадення людей, побиття поліцейських, розкрадання майна, підробка документів – повний набір мафіозі. І у 2004 році Петровського було навіть оголошено у міжнародний розшук, але не надовго. Політичні зв’язки та кримінальні методи працювали – свідки пропадали, відмовлялися від свідчень, прокуратура без питань закривала справи. І як результат – теперішній образ мецената та спільні фотографії з Президентами та митрополитами. Дочка Петровського вийшла заміж за сина Андрія Павелка – колишнього впливового депутата парламенту від партії Петра Порошенка, президента Федерації футболу України та члена виконкому УЄФА. І саме фото Петровського та Павелка з кубком Ліги Чемпіонів УЄФА – найпрестижнішою нагородою у світовому клубному футболі – змусила суспільство звернути увагу на Петровського, а журналістів – дослідити його біографію.

Андрій Павелко (ліворуч) та Олександр Петровський (праворуч) із кубком Ліги Чемпіонів УЄФА

А його тісні зв’язки з церквою та допомога в отриманні Томосу дозволили зайняти міцні позиції серед найвищих посадових осіб України. Петровський може похвалитися знайомством як із тодішнім Президентом Порошенком так і спікером парламенту Андрієм Парубієм.

Петровський (крайній праворуч) та спікер парламенту Парубій (у центрі) під час вручення Томоса в Стамбулі.

Ось тільки минуле продовжує нагадувати про себе. Петровський не зміг перетворитися на респектабельного бізнесмена, як, наприклад, найбагатша людина України Рінат Ахметов чи хоча б Ігор Коломойський. «Нарік» не розривав своє спілкування із впливовими друзями у кримінальному світі.

Найкращий друг – «злодій у законі»

Знайомства у кримінальному світі у Петровського були різноманітні. Наприклад – Умар Джебраілов – лідер чеченського угруповання у Москві, друг тодішнього мера російської столиці Юрія Лужкова. Але головний друг Петровського у кримінальному світі – це Сергій Олійник – «злодій у законі» (приблизний аналог «дону» в італійській мафії) на прізвисько «Умка». Вони зійшлися ще на початку 90-х, але «Умка», на відміну від Петровського, не став трансформуватися в бізнесмена, а залишився в кримінальному світі. А у 2014 році в Петербурзі, російській північній столиці, був коронований у «злодія в законі». Тоді Росія вже анексувала Крим і розпочала війну на Донбасі, але на спілкування кримінального світу це не позначилося. У криміналу на території колишнього СРСР теж є ритуали та церемонії. Журналісти видання «Страна.юа» пишуть, що у сферу інтересів Олійника входить контроль над паливним бізнесом, ринками в Центральній та Східній Україні, гральний бізнес, операції з криптовалютами, контрабанда в Росію та невизнані сепаратистські утворення на Донбасі. І накопичені «Умкою» кримінальні гроші цілком могли відмиватись через легальний бізнес «Наріка». Журналісти російського опозиційного видання «Новая газета», головний редактор якого 2021 року отримав Нобелівську премію миру, не соромилися у висловлюваннях. У статті про переділ сфер впливу на Донбасі вони прямо назвали Олійника злодієм у законі та правою рукою Петровського. А самого «Наріка» іменували як керівника найбільшої злочинної спільноти в Дніпрі.

«Умка» та «Нарик» (ліворуч) разом із одним із найбагатших людей України Ігорем Коломойським (у центрі у синій куртці).

Переїзд до Європи та контроль нелегальної еміграції

Після нападу Росії на Україну Петровський з одним із своїх найближчих соратників Емілем Арютюняном поїхали до Відня і, як пишуть дніпровські журналісти, поставили на потік нелегальне вивезення українських чоловіків до Європи. І роблять на цьому великі гроші, адже влада України заборонила виїзд усім здоровим чоловікам до 60 років, які можуть бути мобілізовані. І багато хто готовий добре заплатити, щоб не йти в армію і витрачати свої гроші в Європі в безпеці. І, за словами журналістів, і тут мафіозі, не гребують обманювати – брати гроші та не виконувати обіцяне.

За нашою інформацією, після скандалу із бійкою у Відні Петровський вирішив змінити місце проживання та переїхати до Німеччини. І його зі свитою вже бачили в Берліні. Подивимося, як відреагує німецька поліція. Чи чекатиме вона, поки Петровський з Олійником зроблять німецьку столицю чи інші великі міста ФРН, наприклад, Мюнхен, своєю злочинною базою. У тому числі і для відмивання грошей від злочинного бізнесу «Умки» в Україні. Або таки зіграє на випередження. А якщо поліцейські Німеччини, Австрії, Швейцарії (за деякими даними Петровський має паспорт і цієї країни), Ізраїлю та України об’єднаються, а Володимир Зеленський виявить політичну волю, то Олександр Петровський може повторити долю свого політичного покровителя Павла Лазаренка і провести найближче десятиліття за ґратами.