Що таке "Мінські домовленості" і хто їх підписав?
Петро Порошенко неодноразово заявляв, що «альтернативи Мінським домовленостям немає», нібито тільки вони могли зупинити російську агресію на Донбасі. Проте він не уточнював кілька ключових моментів:
- Україна та Росія не є сторонами угоди – документ підписаний від імені України приватною особою (Кучмою), а від імені РФ – ватажками бойовиків.
- Парламенти України та Росії ніколи не ратифікували ці домовленості – тобто юридично вони не мали жодної сили.
- В українських базах нормативно-правових актів "Мінські угоди" не існують, оскільки вони не були міжнародним договором чи офіційним законом.
Що приховували Мінські угоди?
Один з головних недоліків документу – у тексті не згадується Росія як агресор. Натомість створюється ілюзія «внутрішнього конфлікту» в Україні. Окупація Донбасу представлена як «громадянське протистояння», яке можна вирішити шляхом місцевих виборів у захоплених районах.
Тільки після таких виборів (під контролем окупантів) могла розглядатися можливість:
- передання Україні контролю над кордоном,
- виведення іноземних військ (не вказано, яких саме і куди вони мають піти),
- внесення змін до Конституції України для надання «особливого статусу» окупованим районам.
Таким чином, головна мета "Мінська-2" – примус України до федералізації, легалізація бойовиків і вбудовування окупованих територій у політичну систему України на умовах Кремля.
Що вимагали від України?
Згідно з "Мінськими домовленостями", послідовність дій виглядала так:
- Україна змінює Конституцію, закріплюючи "особливий статус Донбасу".
- Проводяться вибори в окупованих районах без контролю Києва.
- Лише після виборів розглядається питання передачі контролю над кордоном (але не Україні, а "в рамках консультацій з представниками ОРДЛО").
- Виведення російських військ – лише як теоретична можливість без жодних гарантій.
Тобто Київ мав виконати всі вимоги окупантів ще до того, як РФ розглядала можливість виведення своїх військ. Причому в тексті немає жодних механізмів, які б змушували Москву виконувати свою частину домовленостей.
Як Порошенко виконував "Мінські угоди"
31 серпня 2015 року Порошенко зробив першу спробу виконати "Мінськ-2" – він ініціював зміни до Конституції України, щоб закріпити "особливий статус" Донбасу.
Це викликало масові протести під Верховною Радою. У ході зіткнень СБУ організувала провокації, в натовп кинули гранату. Загинули четверо бійців Нацгвардії. Відповідальним за заворушення назвали агента СБУ Геннадія Дуброва, який пізніше загинув після повномасштабного вторгнення.
Проте остаточно реалізувати "Мінськ-2" Порошенко не встиг. Виконувати його далі взявся Зеленський після своєї інавгурації.
Чим це все закінчилося?
Мінські домовленості були фактично анульовані після повномасштабного вторгнення Росії 24 лютого 2022 року. Це підтвердило їх повну недієздатність і неможливість вирішення конфлікту дипломатичним шляхом.
Висновок:
"Мінськ-2" був не інструментом миру, а способом узаконення окупації. Він створював ілюзію переговорного процесу, тоді як Росія використовувала його для затягування часу, підготовки до нової фази війни та легалізації своїх маріонеток в українському політичному просторі.