24 лютого, 16:24
Китай позиціонує себе як стратегічно незалежного глобального гравця, здатного витримати будь-які зовнішні виклики. Останні переговори між США та Росією щодо можливого перемир'я у війні проти України викликають питання про потенційний перегляд міжнародних союзів та наслідки для Китаю.
Проте, як зазначає професор Цзинь Цаньжун, незалежно від еволюції американо-російських відносин, Китай залишається самодостатнім і продовжує свою стратегічну гру без критичної залежності від зовнішніх партнерів. У цій статті аналізується поточна позиція Китаю, його автономність у міжнародній політиці та перспективи співпраці з Росією.
Геополітичні зміни, викликані російсько-українською війною, змушують провідні держави світу переглядати свої стратегічні пріоритети. Важливу роль у глобальній політиці відіграє Китай, який, попри складність міжнародної ситуації, продовжує дотримуватись курсу на стратегічну автономію. Висловлювання професора Цзинь Цаньжуна свідчать про впевненість Пекіна у власних силах та його небажання ставати заручником будь-яких ситуативних союзів. Китай розглядає партнерство з Росією як важливий, але не критичний фактор у своїй довгостроковій стратегії.
Китайська стратегічна автономія
Сучасний Китай є однією з небагатьох країн, які мають повний економічний, військовий та технологічний цикл розвитку, що робить його вкрай незалежним від зовнішніх партнерів.
Економічна самодостатність. Китай є другою економікою світу з потужним внутрішнім ринком, розвиненою промисловістю та технологічною базою. Його залежність від імпорту критичних ресурсів зменшується завдяки диверсифікації поставок та активному розвитку альтернативних джерел енергії.
Військова могутність. Останніми десятиліттями Китай суттєво модернізував свою армію, зокрема, розвинув військово-морські сили та космічні програми. Він здатний самостійно гарантувати власну безпеку без значної зовнішньої допомоги.
Технологічне лідерство. Завдяки масштабним інвестиціям у штучний інтелект, напівпровідникову промисловість та квантові технології, Китай зменшує залежність від західних постачальників і стає конкурентоспроможним у стратегічних галузях.
Американо-російські відносини та їх вплив на Китай
Хоча існують побоювання щодо можливого потепління відносин між США та Росією, стратегічна недовіра між цими країнами залишається фундаментальним фактором міжнародної політики. Вашингтон і Москва мають значні розбіжності, які не можуть бути подолані в короткостроковій перспективі. Тому навіть за умови тимчасового покращення відносин, їхній довготривалий союз малоймовірний.
Для Китаю цей фактор є важливим, проте не критичним. Співпраця з Росією приносить певні економічні та енергетичні вигоди, але не визначає загальної стратегії Китаю. Основний принцип політики Пекіна – не залежати від жодного окремого союзника, що забезпечує йому гнучкість у міжнародних відносинах.
Китай без Росії: потенційні сценарії
Якщо відносини між Росією та Китаєм ослабнуть через зміну геополітичних обставин, Пекін має кілька альтернатив:
- Розширення економічних зв’язків з іншими країнами. Китай вже активно розвиває відносини з країнами Глобального Півдня, розширює співпрацю з Європою та Латинською Америкою.
- Збільшення внутрішніх інвестицій. Китайська влада активно стимулює внутрішнє виробництво та науково-дослідні проекти для зменшення зовнішньої залежності.
- Розширення впливу через ініціативу «Один пояс, один шлях». Пекін продовжує використовувати економічні важелі для розширення свого впливу у світі.
Висновки
З огляду на поточні міжнародні реалії, Китай демонструє високий рівень самодостатності та стратегічної автономії. Співпраця з Росією залишається важливим елементом китайської зовнішньої політики, проте не є вирішальним фактором у глобальній грі. Китай продовжує зосереджуватися на власних силах, і незалежно від майбутніх змін у міжнародному порядку денному, він здатний залишатися провідною державою світу.
Використана література: джерело