17 лютого, 14:28
Протягом останніх двох років маємо можливість спостерігати, як Олексій Гончаренко активно розбудовує регіональну мережу власних «Гончаренко.Центрів» і формує довкола них осередки присутності свого майбутнього політичного проекту. Про це ми писали уже неодноразово.
Розклади на перспективу в Україні виглядають для Гончаренка цілком очевидно: або він іде разом з Порошенком, використовуючи власні «центри» для посилення агітації «за Петра», або ж формує власний політпроект і йде з ним на місцеві, особливо на Півдні і Сході, де «Гончаренко.Центри» працюють уже доволі давно і мають впізнаваність на волонтерстві. Про «президентське балотування» Гончаренка ми теж писали. Але то більше для «засвітки» власного проекту і «лідера». На перспективу.
Більш цікаві розклади для Гончаренка вимальовуються у Європі. За власних дві каденції у парламенті і будучи постійним представником української групи в ПАРЄ, Гончаренко встиг реально перезнайомитись із десятками іноземних депутатів, які їздять на сесії Асамблеї. У січні Гончаренка обрано президентом комітету ПАРЄ з міграції. Це теж важливо. Сміятись із його селфі можна, але за кожним другим селфі стоїть контакт, якась розмова і суто психологічна фіксація (я цього хлопця десь бачив/ла). Ну й виступи з трибуни ПАРЄ непогано сприяють впізнаваності.
Що далі? А далі у Петра Олексійовича, Юлі Володимирівни і представництв їх партій у Європарламенті вимальовується дуже сумна картина. Улюблена партія Порошенка і Тимошенко – «Європейська народна партія» в один прекрасний момент перестане помічати «старих» друзів, віддавши перевагу «молодому і перспективному» Гончаренку і його майбутній партії.
Ні, «БПП» чи «ЄС» (не суттєво) ніхто не виключатиме зі складу «ЄНП», туди просто влиють молоду кров, яка з часом сама вимиє залишки попередників від України. Тут уже маємо певні спостереження на прикладі "Батьківщини": попри непогані колись позиції Юлі Тимошенко у «ЄНП», за останні два роки про неї ніхто не згадав. Взагалі. Про те, що у складі «ЄНП» є така собі «Батьківщина» (навіть у статусі асоційованого члена з березня 2023), а її лідером – Юлія Тимошенко, просто забули.
І знову, активна присутність Гончаренка зміщує акценти. Ніхто в Європарламенті не вдається у наші внутрішні політичні процеси. Там усе сприймають просто: «о, та це представник України», «о-у, знову він», «о, цікаво». Майбутня партія Гончаренка не тільки отримає запрошення до членства в "ЄНП", а й допоможе посунути вчорашніх партнерів. Таким чином, у небуття для європейського політикуму (який теж оновлює кров) відійдуть і «Батьківщина», і «БПП/Євросолідарність».
Окрім того, Гончаренко – єдиний від української «опозиції», хто особисто був присутній на з’їздах обох партій Великої Британії. Плюс хороші контакти в США (вчорашнє фото з Гіларі Клінтон на Мюнхенській безпековій конференції – це не просто так). Плюс дуже потужна інформаційна робота Гончаренка як в Україні, так і за її межами.
Щось нам підказує, що Гончаренко з часом остаточно дистанціюється від Порошенка і обріже псевдоматеринську пуповину. Бо на БПП і Євросолідарності він уже двічі просто спаратизував, відмившись від бруду "Партії регіонів". Тепер для Гончаренка прийшов час власного сходження. І не виключено, що по головах тих, хто зараз називає його другом чи партнером. Така природа і порода.