4 лютого, 12:09
Почнемо з головного: дякую всім богам, що праві в Україні не стали тими, кого народ уже стомився називати “грантоєдами”. Не тому, що вони не заслужили фінансової підтримки. Ні, просто правим не вистачило пробитися у ту головну грантову секту — секту сімейного розпилу грошей іноземних патронів.
Гранти: відмітка лояльності, а не професіоналізму
Проблема з USAID, та й з іншими грантовими фондами полягає у тому, що гранти розглядаються як винагорода, за яку варто боротися. Ні, це не підтримка активних реформаторів. Це гроші для тих, хто вписався в грантову тусовку.
Хто туди вписується? О, це особлива каста грантоєдів професійної масті: не завжди професійні, але обов’язково вхожі в грантово-сімейну іглу.
Зараз випадково відкритий збір на грант від "Creative Europe". До 2 000 000 євро! Невже це той момент, коли журналістика в Україні стане чимось кращою? Ні, друзі. Це отримає чергова редакція, повна завсідників ЛГБТ парадів, де заповідь лівацтва є правилом доброго тону.
Правих, слава богові, гранти обійшли стороною. Спробуйте знайти правого в "соросятському" секторі — не тратьте час. Стерненка? Не маючи нічого спільного з правими, цей громадянин залишається на постійному статусі "сексота".
За гроші просувати чужі ідеї — це норма чи проблема?
ГОшка однієї з зашкварених журналісток, яка стала відомою після того, як підтримала узурпацію влади Януковичем, за 2024 рік отримала більше 3 мільйонів гривень за велике цінне досягнення — паплюження ЗСУ та втручання в роботу адвокатів.
Грантова голка давно виявилася чимось більшим, ніж просто фінансова залежність. Це інструмент впливу на внутрішню політику України. Ми бачимо, як через гранти просуваються ідеї, які не мають нічого спільного з національними інтересами чи здоровим глуздом. Достатньо подивитися на список тих, хто отримує кошти: половина з них спеціалізується на розділенні суспільства під виглядом "боротьби за права меншин" чи "боротьби з дискримінацією".
У той час, коли звичайні українці борються за виживання, наші так звані "активісти" обговорюють чергові проекти про толерантність та гендерну рівність, не забуваючи щомісяця звітувати своїм західним спонсорам.
Що робити?
Потрібно брати приклад із розвинених країн, які давно зрозуміли загрозу зовнішнього впливу. США, Франція, Японія, Німеччина та інші країни вже давно запровадили жорсткі закони щодо діяльності іноземних агентів. Україні також варто негайно посилити контроль за всіма організаціями, що отримують гранти від іноземних урядів чи фондів.
Якщо цього не зробити, то замість сильного та незалежного суспільства ми отримаємо лише ще більше грантоїдства, підмінюючи реальні реформи імітацією бурхливої діяльності.
Отож, друзі, пам’ятайте: не все те золото, що блищить, і не кожен проект на мільйон євро принесе користь країні. Особливо коли за цим стоять ті, хто ніколи не мав на меті дбати про наші інтереси.