6 травня, 12:48
🧠 Парадокс руссофреника Володимир Путін власноруч зруйнував найцінніший геополітичний актив Росії — фактичний союз із Україною.
Будемо відверті: вступ України до НАТО та ЄС міг стати подарунком, а не загрозою — золотою нагодою для Кремля розширити вплив мирними засобами. Якщо зняти рожеві окуляри імперських марень і шизофренію “русского мира”, картина стає очевидною. Україна на Заході не становила б загрози для безпеки Росії — навпаки, вона зміцнила б її позиції у світі.
НАТО — це не агресор, а гальмо
Попри роки істерики Кремля, НАТО не створений для наступу. Альянс консервує територіальні суперечки, вимагає дисципліни й передбачуваності, і забороняє односторонні військові дії своїм членам.
Україна в НАТО — це не стартовий майданчик для удару по Росії, а навпаки — демілітаризована зона, що втратила можливість самостійно діяти у військовій сфері.
Україна в ЄС: російська бюрократична колонія
Брюссель повільний, технократичний і закоханий у компроміси. Будь-який конфлікт із Росією ретельно гальмувався б — заради дешевшого газу, сталі та "миру в Європі".
Київ не став би Варшавою. Ані Тбілісі. Навіть не Кишиневом. Він став би… Будапештом — глибоко інтегрованим у європейські структури, але граючи за московськими правилами.
Україна — п’ята колона Кремля?
З моменту незалежності й аж до 2014 року Україна впевнено дрейфувала в бік Росії — із зростаючою швидкістю:
Жодних проблем із російською мовою;
Миролюбне й аполітичне населення;
Російський капітал легко заходив і відмивався;
Політичні партії жили на кремлівські гроші й були цілком лояльні;
До Євромайдану у більшості офіцерів СБУ в сейфах стояв бюст Дзержинського.
У Кремля все було. Тихий, м’який контроль над Україною.
💰 І що би отримав Кремль?
Дуже багато.
Ріст військових бюджетів;
Лояльність електорату через страх;
Легітимізовані репресії під соусом "загрози НАТО";
Ідеального "жупела": "НАТО біля кордонів!"
Програми переозброєння на мільярди;
Розбудову ФСБ, Росгвардії й оборонпрому.
І все це — без війни.
Без санкцій.
Без міжнародної ізоляції.
Геополітична золота жила.
🪤 М’яка окупація: з України могла вийти друга Угорщина
Будьмо чесні: Путіну не потрібні були танки, щоб контролювати Україну.
Президентська влада в Україні до 2014 завжди була підконтрольна Кремлю;
Медіа, навіть із західними грантами, тяжіли до російських грошей;
Усі олігархи — від Медведчука до Фірташа — грали за правилами Кремля;
За кремлівські гроші скупали агросектор, енергетику, банки;
Росіяни отримали би євроінтеграцію і безвіз — не вступаючи до ЄС.
Україна в НАТО і ЄС — але де-факто належить Росії. Як Угорщина.
Політика — васальна.
Економіка — залежна.
Кремль п’є гірку і потирає руки від гроссмейстерського багатоходів’я.
Замість цього Путін вибрав кувалду.
Що отримав натомість?
Вічну зневагу з боку українців;
НАТО буквально на кордоні — вже по-справжньому;
Вступ Швеції та Фінляндії до Альянсу;
Дев’ять років ізоляції та стагнації;
Повний розрив з Європою;
І остаточну втрату України.
🤡 Путін — не геостратег. Він — геоідіот
У 2013-му Україна прагнула нейтралітету.
У 2014-му повернулася на Захід.
У 2022-му стала смертельним ворогом Росії — не через НАТО, а через Путіна.
Він не просто спалив мости — він їх знищив вибухівкою.
Зруйнував можливість м’якої анексії.
Розбомбив ілюзію братерства.
Радикалізував найбільш аполітичну націю Європи.
І заради чого?
Щоб потрапити в підручник історії з підписом:
"Розв’язав найкривавішу і найабсурднішу війну XXI століття. Зробив усе можливе, щоб перетворити Росію на світового вигнанця. Назавжди втратив Україну."