Наше суспільство ще не усвідомило, що не можна обирати олігарха президентом країни

21 грудня 2015, 15:35
Порошенко — за власним зізнанням – не став у чергу до політичних босів із проханням взяти у виборчі списки. Тому може собі дозволити говорити все, що думає, оцінюючи ситуацію, в якій опинилася країна.

Порошенко за власним зізнанням не став у чергу до політичних босів із проханням взяти у виборчі списки. Тому може собі дозволити говорити все, що думає, оцінюючи ситуацію, в якій опинилася країна. На жаль, думки у нього невеселі. Втім, як і в більшості українців. Наша розмова з Олесем Донієм, політиком, громадським діячем, головою Мистецького об`єднання Остання барикада , людиною, яка завжди має власну думку і не боїться її озвучувати.

- Олесю, після Революції Гідності, здається, знову все пішло не так, як ми собі уявляли Складається враження, що ми, українці, регулярно наступаємо на одні й ті ж граблі, а потім чухаємо набиту гулю і гадаємо чому сталося так, як сталося..

- Після Революції Гідності Україна отримала владу, яка, по-перше, представляє інтереси виключно олігархічних кланів, і, по-друге, зацікавлена виключно у власному збагаченні та максимальній концентрації влади у своїх руках на необмежений час. Заради цього влада перебуває у таємних переговорах з Путіним і готова на величезні поступки Кремлю на шкоду нашому державному суверенітету.

В економіці тим часом відбувається перерозподіл матеріальних благ від одних олігархів до інших, наближених до президента. Це унеможливлює якісний ривок країни, унеможливлює розвиток дрібного та середнього капіталу. Що, в свою чергу, означає, що українці лишатимуться бідними. Тобто контрольованими, затюканими, пасивними. Що, зрештою, і потрібно владі.

Після провокаціями під парламентом, зорганізованими спецслужбами,за моєю інформацією, громадянам планують заборонити брати участь у акціях вуличного протесту.

Якщо долучити до цього всього концентрацію медіа в руках олігархату паралельно з формуванням чорного списку тих активістів, яких не можна випускати на телеекрани та в інформаційний простір країни, то ми отримали чітку систему узурпації влади всередині країни.

- Яскрава картинка

- А враховуючи, що в зовнішній політиці Україна все більше стає російським домініоном, тобто не має права на власну зовнішню політику, то картинка не яскрава, а дуже загрозлива.

- Втім, і сьогодні багато українців все ще переконані, що ми обрали владу проєвропейську. Вони помиляються?

- Насправді в усіх питаннях зовнішньої політики Україна узгоджує свою політику з Росією, унеможливлюючи повноцінний рух у напрямку євроінтеграції. Україна відмовилася поривати з СНД після початку російської агресії на відміну від, наприклад, Грузії, яка вийшла з СНД, перебуваючи в аналогічній ситуації. Внаслідок цього Україна обтяжена кількома сотнями угод, а в нашій країні продовжують працювати російські структури.

По-друге. Україна, згідно із заявами президента (як того і хотіла Росія) відмовилася подавати заявку на вступ до НАТО протягом усієї президентської каденції Порошенка. Тобто, як мінімум, на найближчі п ять років.

По-третє. Україна навмисно не призначає послів у стратегічно важливі для нас країни світу. Таким чином унеможливлюючи встановлення будь-яких контактів з країнами, які теоретично мали би бути нашими союзниками. А патріотична фразеологія, якою послуговується наша нинішня влада, застосовується виключно для внутрішнього ринку.

Насправді ж ми опинилися від перспективи євроінтеграції ще далі, аніж були два роки тому.

Фактично ми стали країною латифундистського типу, де все управління зосереджено в руках олігархату, а всі його подальші дії перебувають у повному підпорядкуванні політики Путіна.

- І як нам далі жити? Якась альтернатива змальованій вами картинці існує?

- Звичайно. Українці як нація виживали і в набагато гірших умовах, за яких інші етноси зникали з політичної мапи Європи. Живильна сила в українців є. Питання чи здатні українці створити якусь альтернативну силу.

- Так здатні чи ні?

- Протягом всього періоду, поки тривала Революції Гідності, суспільством так і не було створено якихось структур, які би стали альтернативою існуючій політичній системі в країні.

Згадайте об єднання Майдан , яке було тоді створене і, як показала подальша ситуація, було елементарно використане кількома політичними силами. Кількох активістів того об єднання було взято у виборчі списки до Верховної Ради. І сьогодні ці люди, фактично, не роблять ніякої погоди в політичному житті країни А об єднання Майдан виявилося нежиттєздатне.

- Тобто теза про зрілість нашого громадянського суспільства, так би мовити, трохи перебільшена?

- Повторю ще раз: альтернативи існуючій політичній системі під час останнього Майдану суспільством так і не було запропоновано. Більше того, значна частина нашого суспільства до кінця не усвідомлює ситуацію, в якій ми всі опинилися. Не розуміє усіх небезпек, які ідуть від сьогоднішньої влади, яку суспільство саме і поставило над собою.

- І який вихід? Що зробити, аби суспільство почало усвідомлювати ці небезпеки?

- Перший етап просвітницька діяльність. Необхідно показати суспільству небезпеки, які ідуть від нинішньої влади, від її зловживань, і, по-друге, показати людям, що влада має базуватися на зовсім інших системних принципах. Ми всі маємо прийти до філософії, до етики самообмеження, яка була прищеплена в Європі внаслідок дуже важких реформаційних війн, що тривали століттями. Спаленням папської булли, якою дозволявся продаж індульгенцій, Мартін Лютер, фактично, закликав тодішні правлячі еліти середньовічної Європи до самообмеження. Саме з тієї миті Європа почала свій розвиток і шлях до сьогоднішньої демократії. У нас же люди ідуть до влади від сільради до президенства з метою особистого збагачення.

Тобто це проблема не лише президента Порошенка (людини, яка по життю використовує будь-яку свою посаду виключно для розвитку власного бізнесу), це проблема сотень тисяч людей, які прагнуть потрапити у владу. Це не президенти, не порошенки, це звичні українські громадяни, які розглядають будь-які виборні посади як елемент власного збагачення. Це, насправді, трагедія України. І велика проблема нашої суспільної психології. І без зміни цієї суспільної психології ніяких змін політичного устрою в Україні не відбудеться.

- Але вам не здається, що суспільство поки що не готове до подібних змін? Поки що воно готове спочатку того, кого саме ж приводить до влади, обожнювати, а потім лінчувати.

- Рух шістдесятників не був масовий. Колись було підраховано усіх учасників судових процесів 60-70-х років. Їх виявилося лише близько тисячі. На 50 мільйонів. Це були одинаки, але вони були. Отже, як би це не видавалося безперспективним починати просвітницьку роботу потрібно.

Наступний етап, який необхідно розпочати створення нових структур політичних та економічних. Як я вже казав зараз іде процес збідніння українського суспільства. І влада робить усе, аби це збідніння поглиблювалося. Тому що за таких умов українці неспроможні думати про демократію. Вони змушені думати про виживання.

Отже, суспільству необхідно створювати систему економічної кооперації, системи горизонтальної самопідтримки на кшталт системи народної кооперації, яка діяла в Галичині в 30-х роках ХХ століття під гаслом Свій до свого по своє . Тому що держава зацікавлена у тиску на дрібний та середній бізнес, фактично держава націлена на його знищення.

Така структура мусила б оголосити, передусім, бойкот російських товарів та продукції президента України, який не збирається відмовлятися від свого бізнесу. І це могло би стати досить відчутним економічним ударом по ньому.

- Але ж це не складно організувати бойкот продукції Рошен . То чому подобної ініціативи не видно і не чутно?

- Не будемо забувати, що монополізація українських медіа зараз відбувається набагато швидшими темпами, аніж це було при Януковичі.

Тому подібна інформація про ініціативу бойкоту продукції Рошен доступна дуже небагатьох користувачам соцмереж і не може виплеснутися, приміром, на центральні телеканали країни.

Не будемо також забувати, що за президента Януковича в Україні існувала набагато потужніша і численніша демократична опозиція із наявністю відповідних структур, із своїми ЗМІ,фінансову підтримку яким надавав цілий ряд тодішніх олігархів. Сьогодні ж потужної політично опозиції до нинішньому режиму не існує.

- Чому народи Східної Європи здатні вибирати національну владу, а українці ні? Я ставлю це питання багатьом, але відповіді, на жаль, не отримую

- Жоден із п яти українських президентів не боровся за нашу незалежність. І так, це був вибір української нації. Але є і інші прикладі: були нації, які взагалі не боролися за свою самоідентифікацію і зникали з політичної мапи світу.

Що стосується українців то це проблема нашої самосвідомості. Усвідомлення хвороби передує її лікуванню. Світоглядні зміни тривають десятиліттями.

- Тобто ви вважаєте, Україні ближчий еволюційний, а не революційний розвиток?

- Українці показали, що вони готові на одномоментні вибухи. Але одномоментні вибухи, на жаль, призводять лише до зміни прізвищ, а не до зміни структури. Здатність до вибуху в нашому суспільстві є. Але якщо не усвідомити, що замість президента, який займається власним збагаченням, цю посаду повинні займати люди, які мають абсолютно іншу психологію то у нас завжди буде відбуватися заміна, умовно кажучи, Януковича на Порошенка.

Поки українці сприйматимуть владу як можливість власного збагачення змін в країні не відбудеться. Саме тому суспільство й погодилося на Порошенка тому що в уяві більшість із нас ставили себе на його місце. І вважали, що це нормально іти до влади і розвивати власний бізнес. Більше того і зараз більшість українців вважають це нормальним. Але людина не повинна прагнути обратися до сільради з метою отримати земельну ділянку! Наше суспільство все ще не усвідомило, що не можна обирати олігарха президентом. Тому питання не в майданах. До них як показує досвід наше суспільство якраз готове. Але суспільство повинно усвідомити, що обирати треба зовсім інших політиків. Не молодших чи гарніших, а з іншою світоглядною системою.

- А ви бачите таких людей з іншою світоглядною системою які готові прийти до влади?

- Бачу. Їх дуже мало, але є. Однак велика проблема в тому, що, приміром, новий закон про місцеві вибори унеможливлює участь у них подібних людей. У місцевих виборах, які відбудуться через місяць, матимуть можливість брати участь виключно грошові мішки . Такого антидемократичного, проолігархічого виборчого закону, який ухвалила так звана майданівська влада, не було за всі 24 роки нашої незалежності.

На місцевих виборах переможуть великі бізнесмени, які намагатимуться стати в чергу до царя-батюшки. Тому що, як показує нині діюча система, бізнес в Україні може розвиватися лише за дозволу влади.

- Наскільки впевнено себе почувають мешканці Банкової, як ви гадаєте?

- Принаймні, сьогоднішня команда Порошенка не соромиться говорити про те, що вони прийшли як мінімум на два терміни.

- А вони не допускають якихось збоїв системи ?

- Вони все роблять для того, щоб максимально довго лишатися при владі. Для того, власне, пройшла потужна кампанія з дискредитації добровольчого руху в Україні. Вірніше, цей рух уже, фактично, добитий. Для того утримуються медіа, про що я вже казав. Для того максимально накопичуються фінанси в одних руках. А взагалі, на моє переконання, ідеалом для української влади служить нинішня Росія. Тобто, в країні існує лише один олігарх це президент. Його оточення це просто люди з великим грішми, які можуть мати медійні ресурси, втім, не можуть мати можливості впливати на процеси, усі вони безумовно підпорядковуються єдиному олігарху в країні президенту. Ось така схема орієнтир для Порошенка.