Три години очікування, засідання скасовано: хроніка одного дня у Касаційному господарському суді

Ранок, який нічим не закінчився

Засідання мало розпочатися у звичний час. Але хвилини перетворювались на години: люди чекали в коридорах суду понад три години, і ніхто офіційно не пояснював затримку. Лише після тривалого очікування секретар коротко повідомив присутнім: справу знято з розгляду.

Жодних деталей. Жодного роз'яснення причин. Присутні розійшлися з питаннями, на які того дня не отримали відповіді.

Два дні мовчання

Офіційна ухвала з'явилася лише 2 липня — через два дні після зірваного засідання. У цьому документі колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду — Олег Случ, Наталія Волковицька та Сергій Могил — пояснила: касаційне провадження у справі зупинено до ухвалення рішення Великої Палати Верховного Суду у справі №910/7314/23. За висновком колегії, правові питання, які постають в обох справах, є подібними, тож логічно спершу дочекатися позиції Великої Палати.

Про що взагалі йдеться в справі

У центрі спору — реконструкція транспортної розв'язки на перетині проспекту Перемоги та вулиці Вадима Гетьмана у Києві. Позивач — Київська міська прокуратура, яка діє в інтересах держави та Київської міської ради. Відповідачі — КП «Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва» та ТОВ «Північно-Український Будівельний Альянс». Третьою особою у процесі виступає Антимонопольний комітет України.

Саме АМКУ встановив, що під час проведення тендеру учасники торгів діяли узгоджено — а це, за оцінкою прокуратури, спотворило результати закупівлі. На підставі цих висновків прокуратура вимагає визнати недійсними і рішення тендерного комітету, і сам договір, а також стягнути з відповідачів понад 1,1 мільярда гривень.

Не перша спроба знайти правову визначеність

Зупинення 30 червня — не випадковий епізод, а частина довшої історії. Прокуратура вже неодноразово порушувала питання про передачу подібних справ на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Показовий приклад — справа №922/3456/23, де Об'єднана палата Касаційного господарського суду вже формулювала позицію щодо застосування статті 228 Цивільного кодексу України.

Але саме у справі №910/7314/23 виникла потреба у формуванні окремої правової позиції Великої Палати — і це стало формальною підставою для того, щоб призупинити розгляд мільярдної справи про розв'язку на Перемозі.

Питання, які лишились без відповіді

Формальна юридична логіка зрозуміла: суди справді іноді чекають на позицію вищої інстанції, щоб не ухвалювати суперечливих рішень. Але спосіб, у який про це рішення повідомили, викликає окремі запитання.

• Чому учасників процесу не попередили про можливе зняття справи з розгляду заздалегідь, а не після трьох годин очікування?
• Чому мотивована ухвала оприлюднена лише через два дні?
• Чи це збіг, що саме того дня, коли на засіданні очікувались журналісти, розгляд було скасовано?

Так само залишаються питання і до прокуратури: чому провадження триває роками, чому досі не сформована остаточна правова позиція для подібних спорів, і чи достатньо на цей момент доказів, щоб стягнути суму, яка перевищує мільярд гривень.

Чому це не просто "ще одна судова справа"

Справа стосується столичної транспортної інфраструктури, підозр в антиконкурентних діях під час державної закупівлі та суми, яка вимірюється мільярдом гривень. Коли така справа роками не отримує остаточного вирішення, а засідання зривається без пояснень у день, коли в залі присутні журналісти, це неминуче породжує суспільний інтерес і підозри.

Наразі жодних доказів стороннього впливу на суд чи неправомірних дій суддів не встановлено. Але саме прозорість процесу — а не лише формальна законність окремих ухвал — має розвіювати подібні сумніви.

Головне питання після 30 червня і 2 липня лишається відкритим: чи є зупинення справи №910/20111/23 суто технічним кроком заради єдності судової практики, чи черговим підтвердженням того, що резонансні мільярдні справи в Україні можуть роками залишатися без остаточної відповіді.