Навіщо потрібні цифрові інструменти громадської участі?

Сьогодні в Україні тихо мирно, але все ще продовжується революція свідомості громадянського суспільства. Потроху, по кроку, по сантиметру, але громадяни все більше долучається до процесів участі. Все більше з'являється можливостей та сервісів для взаємодії влади та громади. Сервісів дозволяючих громадськості безпосередньо долучитися до процесів прийняття суспільно важливих, відповідальних рішень.

І, що найбільш цікаво, всі нові сервіси які створюються для громадян, створюються у вигляді доступних та зрозумілих цифрових хмарних рішень. Рішень, завдяки яким ми отримуємо значну оптимізацію механізмів участі та впливу на політики нашого села, міста, ОТГ.

Серед переваг таких рішень можна виділити:

• Швидкість роботи - у комп'ютерної програми не має перерви на обід та і працює він швидше людини;

• Зручність - цифрові сервіси допомагають сформулювати запит, долучитись до дискусії;

• Доступність - комп'ютерні програми не ховаються за дверима кабінетів, не їздять у відрядження та відпустки;

• Прозорість - всі рішення приймаються прозоро і завжди можна подивитись, хто і як вплинув на його прийняття і чому саме в такому формулюванні;

• Підзвітність - завжди можна отримати доступ до всіх даних перебігу подій та звітів;

• Відповідальність - зареєстровані рішення та обіцянки мають більш відповідальний характер аніж усні обіцянки та клятви;

• Економічність - утримання такої платформи дозволяє значно скоротити штат “працівників” муніципалітету.

Серед недоліків цифрових рішень виділяють:

• Юзабіліті інтерфейсу - все нове нам здається незрозумілим, і навпаки - звичне, те, чим ми користуємось щодня ми таким не вважаємо, хоча насправді все може бути навпаки;

• Необхідність інтернет доступу - це дійсно проблема, але вона все більш стає не такою нагальною;

• Скорочення штату - імплементація таких рішень призводить до скорочення штату працівників муніципалітетів - тут потрібно зрозуміти, що це навіть не проблема, а трагедія для застарілої бюрократичної корумпованої системи.

До речі. Саме остання “проблема” і є сьогодні найбільшою перешкодою у впровадженні цифрових рішень.

Ви не повірите, але більшість працівників в завдання яких входить налаштування найбільш вдалої моделі комунікації з громадськістю. Посадовці, мета посади яких полягає в тому щоб обрати чи створити належні умови для функціонування цифрових платформ участі громадськості найбільше заважають їх просуванню.

Запитаєте чому?

По-перше, реалізація такої платформи, як ми писали вище, може позбавити їх місця, або призведе до значного скорочення штату.

По-друге, на фоні інноваційних рішень і їх розуміння дуже добре проявляється кваліфікаційний рівень таких посадовців. І якщо їм раніше вдавалось сховати свою невідповідність посаді, то на тлі цифрового рішення це стає проблемою.

По-третє, цифровізація практично виключає можливість маніпуляції громадською думкою. Унеможливлює викривлення, інтерпретацію результатів волевиявлення громадян.

І нарешті, показує, що система управління, яку ми маємо зараз, зовсім не відповідає часу.

Фактично, цифровізація процесів, надання можливості громадськості комунікувати безпосередньо з виконавцями рішень виключає з процесу цілу низку посередників, які процесу ніколи не сприяли, а скоріше гальмували його. Та, знов ж таки, шляхом збільшення ланок значно викривлювали інформацію яка поступала від громадян.

Чим менше посередників, тим менше інтерпретацій. Тим менше перекручується інформація.

Цифрові рішення оптимізують процес діалогу та комунікацій між владою і громадою, і внаслідок виключення посередників роблять його максимально прозорим та зрозумілим.

Але, тут треба зрозуміти, що в системі, що існує і сьогодні, все достатньо логічно.

Можливо ми не розуміємо, що такі підлеглі - щит для посадовців вищого чину?

Найчастіше за недолугістю підлеглих ховались посадовці, які обіймали посади виключно заради вирішення своїх власних фінансових інтересів. Їм звичайно була необхідна така схема. Схема, в якій ніколи не буває винних.

У тут скажіть мені:

Навіщо громадськості посередники якщо не відповідають своїм посадам їх керівники?

Навіщо громадські посадовці які не виконують свої обов'язки?

Навіщо громадськості утримувати цілу армію чиновників, якщо на ці гроші можна купити щось куди більш цінне?

Найпростіше процес участі громадськості виглядає так:

[Громадськість] - [Завдання] - [Посадовець] - [Реалізація] - [Оцінка реалізації] - [Ефект]

Де в цій схемі посередники і взагалі чи потрібні вони?

Аналогічно з посадовцями, місця яких зникають разом з впровадженням цифрових систем комунікацій, зникає і необхідність у створенні цілої низки центрів інтерпретацій, тлумачень, комунікацій або центрів перекладів з мови влади на мову громадськості.

Влада, посадовці або повинні відповідати своїй посаді, або ні.

І сам факт створення таких структур засвідчує зовсім не їх необхідність, а саме невідповідність запитам часу існуючої системи управління.

Створення комунікаційних центрів для комунікації з комунікаторами комунікаторів.

Або.

Створення наглядових рад над наглядовими радами наглядових рад не несе ніякого сенсу.

Нещодавно мені абсолютно випадково розповіли історію, про те, що як виявляється паразити здатні вижити тільки на хворих організмах.

Здорові організми, навіть якщо і заражаються паразитами, здатні виробити до нього імунітет і відторгнути його.

Слабкі ж, на жаль, імунітет виробити не здатні, а тому гинуть в обіймах, під керівництвом паразита, або завдяки безпосередній допомозі паразита.

Ситуація дуже схожа, на мою думку на наявну.

У нас все ще дійсно дуже хвора країна. Ми досі не оговталися від колоніального рабства. І нездолана застаріла корумпована система, що дісталася нам у спадок від Росії все ще душить Україну.

Тому можливо саме ін'єкція цифровими інструментами участі та стане панацеєю яке допоможе нашому суспільству одужати? Може через інноваційні методики управління нам вдасться позбавитись хвороби, яка не відпускає Україну?