Африканський казус

Але найцікавіше сталося вчора, коли вони були у Києві. Вперше у момент, коли іноземна делегація перебувала у столиці України, по ній було завдано російського ракетного удару. І це з огляду на те, що ця численна африканська делегація прибула до Києва, на відміну від західних, із миротворчою місією, а не з підтримкою України. Тобто вона виступає скоріше на боці примирливо налаштованого керівництва Росії, аніж радикального керівництва України. Це вкотре. А друге - далі глави африканських країн на чолі з президентом ПАР прямували до Росії до Путіна, і, безперечно, могли згадати (і обов'язково пригадають) у розмові з ним цю неприємну ситуацію. Але це зупинило російських військових.

Ситуація настільки скандальна, що російські ЗМІ та ТГ-канали звинуватили українську сторону у провокації, тобто в імітації ракетної атаки, не пошкодувавши щонайменше 12 дефіцитних і дорогих ракет PAC-3 до комплексу Patriot. Тим більше, що ні інформації про прильоти, ні кадрів перехоплення російських ракет не надходило. Більше того, прес-секретар президента ПАР заявив, що не чув і не бачив вибухів у Києві (за що зазнав цькування в українських пабликах).

Однак сьогодні Міноборони несподівано виступило із заявою, що вчора було завдано успішного групового удару по одному з центрів прийняття рішень ЗСУ. Нічних ударів не було, вдень же раптовий ракетний удар "по робочих місцях" міг завдаватися лише балістичними ракетами «Іскандер-М» з бетонобійними боєголовками, заглиблений підрив яких справді чутно гірший (підготовка атаки крилатими ракетами з літаків та кораблів вчасно фіксуються з космосу, міг бути саме запуск із пересувних комплексів, із землі). Іншими словами - ракетний російський удар по центрах ухвалення рішень у Києві, в якому перебувала африканська місія, таки був і наносився свідомо, з огляду на це.

Але справа не в тому, що треба було посилити раптовість удару та зловити на робочому місці керівництво ЗСУ чи спецслужб. Не обов'язково було бити Києвом саме 16 червня. Якщо тільки не мати на меті заодно вдарити по африканських мирних ініціатив, за якими, звичайно, в тіні стоять серйозні сили глобалізму. До яких прислухаються у Кремлі. До речі, з іншого боку, радикали теж по своєму, дрібно гадять: літак африканської делегації довго не випускали до Петербурга з Польщі.

За інерцією прийнято принижувати роль Африки у світі. Однак у Кремлі вже кардинально змінили своє ставлення до африканських справ, саме Африці приділено першорядну увагу нової військової стратегії Росії. Африка - останній не поділений континент Землі, який на підйомі, незважаючи на все його стримування Заходом, і від якого залежатиме все 21 століття. Що чудово розуміє той самий Пригожин. Останнє, що зараз варто робити, особливо в ситуації, в яку потрапила Росія, - це сміятися на неграми. Тут все дуже непросто. Варто звернути увагу на сцену пленарного засідання ПМЕФ – хто опинився там поряд із Путіним.

Не варто недооцінювати африканський дивертисмент, що відбувається. Боротьба за лаштунками йде зараз серйозна і ставки вкрай високі.

Довідка: До складу африканської делегації місії "Дорога до миру" увійшли президенти ПАР Сиріл Рамафоса, Замбії Хакаїнді Хічілема, Сенегалу Макі Салл, Коморських Островів Азалі Ассумані (який зараз очолює Африканський Союз), а також прем'єр-міністр Республіки Конго Флоран Нтсіба та Уганди Рухакана Ругунда.