До чого Арахамія тисне Зеленського: анатомія внутрішнього конфлікту

На записі звучить фраза, що в компанії нібито «половина його грошей». Йшлося про тендер ДОТ на постачання ізраїльських бронежилетів на 225 млн грн у лютому 2025 року. «МІЛІКОН ЮА» на той момент виграла, але команда Умерова договір розірвала.

«МІЛІКОН ЮА» пов’язують із Василем Веселим — довіреною особою Міндіча. Михайло Ткач у своїх розслідуваннях уже показував траєкторію Веселого: отримання «Карпатнафтохіму», роль у переході до команди Сенс Банку після конфіскації активів Фрідмана, вплив на окремі банківські рішення. Фактично Веселого називали «куратором» банку, який мав доступ до стратегічних потоків.

Ткач тоді ж розповів і про зв’язки Веселого з депутатом Давидом Арахамією. «Дзеркало тижня» писало, що на Банковій прямо звинуватили Арахамію в сприянні цим розслідуванням, а його оточення — у передачі Ткачу даних із податкового реєстру.

Конфлікт між Арахамією та Міндичем тільки загострився, коли в гру зайшла Ocean Plaza — один із найцінніших торгових центрів країни, 165 тисяч квадратних метрів, оцінка — близько 300 млн доларів.

Структура власності там складна. Формальний власник — ТОВ «ІС “Либідь”». 67% державою конфісковано у російських власників, а 33% залишились компанії «ЛАНІТА ІНВЕСТ», яку офіційно пов’язують із Василем Хмельницьким. Але на ринку здавна говорять, що ця частка — інтереси Аркадія Ротенберга, давнього соратника путінського кола. Співпраця між Хмельницьким і Ротенбергом почалася ще після загибелі Дмитра Варваріна, колишнього роботодавця Хмельницького. Тоді Ротенберг отримав Петролеспорт у Петербурзі, а Хмельницький — частину українських активів Варваріна, включно з часткою в Запоріжсталі.

Тому Хмельницький і сьогодні фронтує інтереси Ротенберга у справі Ocean Plaza.

Арахамія тривалий час лобіював інтереси Хмельницького в АРМА та Фонді держмайна. Однак у листопаді 2024 року ситуація змінилася: людина Міндіча — Василь Веселий — поставила в «ІС “Либідь”» свого виконавчого директора Ігоря Кавалера. Грошові потоки змінили напрям, що викликало різку реакцію від Хмельницького та, вочевидь, Ротенберга. Після цього, уже в грудні 2024, Ткач виходить із розслідуванням по Веселому — за даними ЗМІ, за підтримки Арахамії.

Історичний контекст між Арахамією та Хмельницьким тягнеться й далі. Адже саме Хмельницький свого часу став офіційним ініціатором справи проти ексміністра Чернишова. Його компанія «Квіти України» орендувала 11,3 га державної землі на Тираспільській та планувала забудову, але Чернишов передав ділянку іншій компанії — «Сітігазсервіс» Сергія Копистири. Хмельницький 15 років платив за оренду, але землю не повернув, попри тривалі суди. На цьому тлі й з’явилися розслідування по Чернишову.

Образа Арахамії на Банкову — не з повітря. Спочатку в нього та його союзника Гетьманцева забрали податкову й митницю — джерело політичного впливу й фінансування фракції.

Згодом із Вашингтона відкликали його ключову опору — посла Оксану Маркарову. Її заміна на Ольгу Стефанішину (яку на Банковій пов’язують із Міндичем) була сприйнята Арахамією як удар по міжнародних комунікаціях.

Стефанішина, до речі, фігурує у матеріалах НАБУ поруч із ТОВ «Європейська правова група», зареєстрованою у квартирі Германа Галущенка.

Потім стався наступний крок — звільнення Дениса Шмигаля з посади прем’єра, якого Арахамія довго захищав. Після голосування за «кастрацію» НАБУ–САП у липні 2025 року Шмигаль був призначений на Міноборони, але реальний контроль над закупівлями залишили в руках Жумаділова — людини Умерова.

У жовтні–листопаді НАБУ зайшло з обшуками до людей із «Фаєр Пойнт» — компанії Міндіча. Це напряму зачепило інтереси депутатів, пов’язаних із Арахамією, зокрема Железняка.

Водночас інформація зсередини антикорупційних органів додала напруги. Колишній прокурор САП Броневицький публічно заявив, що угода зі стороною Кауфмана була погоджена після розмов із Арахамією. Детектив НАБУ Браверман, який виступав проти угоди, теж залишив бюро — після рішення директора НАБУ Кривоноса.

Складається враження, що Арахамія має відчутний вплив на частину кадрових рішень у САП і НАБУ. Це напряму б’є по позиціях Умерова, а з часом може торкнутися й Єрмака.

Доволі показово, що про Татарова вже пів року майже ніхто не згадує — між ним і Арахамією, за кулуарними розмовами, існує негласна угода про ненапад.

У липні саме Арахамія зібрав 263 голоси за закон, який різко обмежив повноваження НАБУ й САП. Це голосування стало ключем до переформатування уряду і появи Шмигаля в МО. Пізніше Железняк публічно виправдовував Арахамію, намагаючись зняти з нього політичну відповідальність.

Історія ще далека від завершення. Але головне питання звучить уже вголос: що саме Арахамія намагається вибити у Зеленського — і яка ціна цього тиску для держави?