Зокрема, жодної реакції немає на публічне звинувачення про можливий конфлікт інтересів журналіста Михайла Ткача, який, за ознаками, може працювати в інтересах колишнього «регіонала», бізнес-партнера голови одного з підрозділів Нацполіції. Або ж — принаймні дивним чином уникає конфліктних тем, пов’язаних із цими фігурами.
У цьому мовчанні зникає головне — журналістський стандарт.
Томаш Фіала — власник УП і власник будівлі на кістках архітектурної спадщини
Для розуміння, чому певні історії ніколи не з’являться на шпальтах УП, варто придивитись до її бенефіціара — фінансиста Томаша Фіали, власника інвестгрупи Dragon Capital.
Серед активів Фіали — бізнес-центр «Торонто-Київ», зведений на місці колишньої історичної пам’ятки (житловий будинок 1908–1910 років), який раніше був триповерховим. Після «реконструкції» будинок став... тринадцятиповерховим.
📌 Факти:
Адреса: вул. Велика Васильківська (Червоноармійська), 98.
Площа: 10 567,4 кв.м.
Власник: ТОВ «Ірпінь-Будпроект-Плюс», яке сьогодні повністю контролює Фіала.
А тепер трохи кримінальної хроніки
Реконструкція спадщини — лише одна деталь. Історія будівлі має й кримінальний слід:
14.11.2017 — проти попередніх власників ТОВ «Ірпінь-Будпроект-Плюс» відкрито кримінальне провадження №42017000000003689. Суть — підробка документів (ст. 358 ч. 3, 4) та зловживання владою (ст. 364 ч. 2 ККУ). Накладено арешт на майно компанії.
29.01.2018 — компанію купує Томаш Фіала.
26.02.2019 — суд знімає арешти, аргументуючи це тим, що "посадові особи товариства не є підозрюваними".
Фіала вчасно заходить, проблеми зникають. Кримінальна справа — випаровується.
Чому це важливо?
Бо така історія мала би бути темою розслідування, а не зоною мовчання.
Так само, як мав би бути перевірений конфлікт інтересів Михайла Ткача, який:
від початку 2024 року почав послідовно ігнорувати теми, пов’язані з діяльністю ДСР;
не розслідує питання впливу Максима Шкіля на кадрові призначення в Нацполіції;
паралельно — просуває сюжети, що грають на руку опонентам тих, хто конфліктує з Шкілем та Рубелем.
Чи є у когось питання до УП?
Журналіст, який мовчить там, де мав би ставити незручні питання, — це не журналіст, а медіаспонсор впливу. А редакція, яка обирає, про кого розслідувати, а про кого мовчати — це не «правда», а інформаційна стратегія з вибірковою етикою.
Хто прикриває кого? Питання залишається відкритим. Але відповідь на нього, здається, є у БЦ «Торонто-Київ».