10 квітня, 22:51
Після кожного чергового вкиду в соцмережах про “зашквари Порошенка”, в інформаційному просторі обов’язково виринає знайоме обличчя: представник медіа, яке має зв’язок із людьми з команди Сергія Притули.
На перший погляд — нічого підозрілого. Притула давно намагається позиціонувати себе як “альтернативу старим політикам”, “не з системи” та “не з Банкової”. Але що глибше занурюватися в оточення шоумена, волонтера й політика — то частіше виринають дивовижні “випадкові” зв’язки з Офісом Президента.
Притула — не ОП. Просто максимально поряд.
Сам Сергій Притула публічно неодноразово наголошував, що не співпрацює з Банковою і “ніколи не працював на ОП”.
Але, як і у класичному трилері, всюдисущі помічники та радники виявляються не менш цікавими за головного героя.
Наприклад:
Олександр Нотевський, один із найближчих до Притули медійників, — помічник депутатки Київради Аліни Михайлової.
Саме Нотевський є ведучим медіа “Ґрунт”, яким керує Меланія Подоляк, подруга Михайлової та помічниця Притули.
Усі троє активно виступають із критикою Петра Порошенка та його соратників — на особистих сторінках, у публічних виступах та через свої інформаційні майданчики.
І якщо б це була просто політична позиція — питань би не виникло. Але тут знову “збіг”:
У грудні 2023 року радник голови ОП Сергій Лещенко публікує спільне фото з… правильно, Олександром Нотевським.
Молодь, яка “не з системи” — але дихає в унісон з Банковою
У команді Притули люблять повторювати, що їхня сила — у “молодості, прогресивності та незалежності”.
Але критики не безпідставно запитують:
як сталося, що майже всі ключові обличчя “незалежної молоді” одночасно дружать з ОП, атакують Порошенка і отримують медійну підтримку з провладних каналів?
На тлі цього виглядає доволі зухвалою спроба створити в інфопросторі образ Притули як жертви старої еліти. Нібито саме “порошенківці” намагаються очорнити нового політика, який “не залежить від старих і нових сил”.
Політика 2.0: коли “незалежність” — це бренд
Сергій Притула, без сумніву, — один із найуспішніших волонтерів країни. Він допомагає армії, веде благодійні збори, зберігає авторитет серед великої частини суспільства. Але саме тому виникає головне питання:
чи не перетворилася політична незалежність у “псевдонезалежність” — лише як зручний маркетинговий хід для нового, завуальованого союзу з владою?
Адже щойно мова заходить про критику влади, “незалежні медіа” з оточення Притули дивним чином беруть одну й ту саму лінію: не чіпати Банкову, бити по опозиції, висміювати ветеранів “старої політики”.
Замість епілогу
На наступних виборах кожен виборець матиме змогу зробити свій вибір.
Але важливо пам’ятати:
іноді найкращі слуги не сидять у приймальнях ОП — вони просто знають, кому і коли подзвонити.
Бо нові обличчя — це не завжди нові правила.
А незалежність — це не статус, а вибір. І не селфі з Лещенком, звісно.