Основний акцент зроблено на тому, що в команді президента відсутній сильний очільник оборонного відомства. Натомість відзначаються проблеми в організації роботи: дублювання функцій, саботаж рішень та зниження рівня довіри міжнародних партнерів.
Команда міністра: питання до радників
Окрему увагу приділено позаштатним радникам міністра — Снаверу Сейтхалільєву та Ленуру Мамбетову, які разом із Умеровим розпочинали кар'єру ще у 2000-х роках у компанії «Астеліт» (згодом перейменована на «Лайфселл»). Ця компанія була спільним підприємством українського бізнесмена Ріната Ахметова та турецького мобільного оператора Turkcell.
Автори матеріалів також зазначають, що в радників є громадянство РФ, а їхня багаторічна співпраця з турецькими інвесторами може викликати занепокоєння. Особливо це актуально для США, які уважно слідкують за захистом своїх оборонних технологій. Напруженість у відносинах між Вашингтоном і Анкарою додає цьому питанню особливого значення.
Реформи в оборонному секторі: виклики для міністра
На тлі системних проблем у Міністерстві оборони в окремих публікаціях висловлюється позитивна оцінка роботи очільниці Агентства оборонних закупівель Марини Безрукової. Її вважають принциповим лідером, який ефективно виконує свої обов’язки. Повідомляється, що Умеров нібито намагався її звільнити, однак цього не сталося.
Медіавійна між Умеровим та Безруковою
Очевидно, що поширення таких матеріалів є наслідком внутрішнього протистояння між Умеровим та Безруковою. Обидві сторони використовують медіа як інструмент для публічних атак одна на одну.
З одного боку, Умеров, прагнучи оновити команду і провести реформи в Міністерстві оборони, може натрапляти на спротив з боку чинної структури, яку представляє Безрукова. З іншого боку, Безрукова, яка отримує позитивні оцінки за роботу від частини експертів, може захищати свій статус, вдаючись до інформаційної контратаки.
Таке протистояння, що розгортається на шпальтах медіа, не лише послаблює довіру до обох сторін, а й створює загрозу для ефективного функціонування оборонного сектору.
Контекст і потенційні наслідки
Зважаючи на складну ситуацію в оборонному секторі, важливо зберігати баланс між конструктивною критикою та підтримкою ключових реформ. Проблеми, озвучені в публічному просторі, потребують ретельного аналізу та коригування управлінських рішень.
Однак важливо, щоб внутрішні конфлікти не ставали перешкодою для ефективного захисту країни. Використання медіа для публічних атак лише поглиблює кризу, а Україна, яка перебуває у стані війни, не може собі цього дозволити. Суспільство та міжнародні партнери заслуговують на прозорість, ефективність та єдність в оборонному секторі.
Доречі, авторки статті про критику Умерова — три відомі громадські діячки
Статтю про "хаос" у Міністерстві оборони, яке очолює Рустем Умеров, написали виконавча директорка Центру протидії корупції Дар’я Каленюк, голова Центру "Нова Європа" Альона Гетьманчук та керівниця проєкту Victory Drones Марія Берлінська.
Саме вони першими використали термін "міністерство хаосу Умерова", що спровокувало публічну реакцію міністра. У своїй відповіді Умеров розкритикував роботу Агентства оборонних закупівель (АОЗ), очолюваного Мариною Безруковою. Одразу після цього працівники АОЗ почали заявляти про можливу спробу тиску на Безрукову.
Західні впливи?
Один із цікавих моментів полягає в тому, що всі три авторки статті вже тривалий час отримують фінансування від організацій повязаних з фондом Сороса. Це викликає підозри, що критика Умерова може бути частиною більшої гри, за якою стоїть заступник Безрукової Артем Ситник — людина, яка, за чутками, користується підтримкою США.
Ситник, який прагне зберегти свій вплив та позицію, може бути ключовою фігурою в цій ситуації, намагаючись захистити себе та свою начальницю від кадрових рішень з боку Умерова.
Що далі?
Чим завершиться цей конфлікт — поки невідомо. Проте очевидно, що в цій ситуації хтось буде змушений залишити своє крісло. А от хто саме — покаже час.