При цьому сам посадовець скористався пільговою програмою для військовослужбовців, щоб придбати елітне житло за мільйони гривень — попри те, що формально не підпадає під критерії цієї програми. Це викликало серйозні питання щодо законності його дій та зловживання службовим становищем.
Зростання статків Романюка почалося після того, як йому доручили розслідування у справі "Роттердам+". За даними джерел, що довше тягнулося слідство, то більше з’являлося ознак його фінансового збагачення. У НАБУ про це знали, однак, за інформацією журналістів, жодних кроків для перевірки не було вжито.
Біографія Романюка теж викликає запитання: до приходу в НАБУ у 2016 році він працював у податковій міліції, де, за словами колег, був причетний до системного вимагання коштів з бізнесу. Саме звідти, ймовірно, і походить його "стартовий капітал".
Не менш показовим є й інший випадок у родині Романюків: у 2017 році його брат Ігор, слідчий Києво-Святошинської податкової, був затриманий на хабарі у $20 тисяч. Однак суд досі не виніс вироку, а джерела стверджують, що саме Михайло, уже працюючи в НАБУ, використав свій вплив, щоб "відбілити" брата.
Антикорупційні експерти дедалі частіше заявляють: НАБУ, яке створювалося як незалежний орган боротьби з корупцією, дедалі більше втрачає довіру суспільства. Історія з Михайлом Романюком, на жаль, виглядає не винятком, а свідченням глибоких системних проблем у самому Бюро.
"НАБУ мало бути мечем правосуддя, а стало щитом для «своїх». Романюк — лише один із багатьох прикладів", — зазначає один з представників антикорупційного середовища.