На Святошині забудовники знищили майже 1 гектар зеленої зони

11 октября, 10:46
На Святошині черговий скандал за забудовниками. Поряд з проспектом Перемоги, на вулиці Львівська 18 б, знищили майже 1 гектар зеленої зони.

На Святошині черговий скандал за забудовниками. Поряд з проспектом Перемоги, на вулиці Львівська 18 б, знищили майже 1 гектар зеленої зони.

Яку цінність представляють собою зелені острівки Святошина і чому небезпечно їх знищувати. З цим запитанням ми звернулись до кандидата географічних наук, старшого наукового співробітника відділу ландшафтознавства Інституту географії НАНУ Людмили Юріївни Сорокіної.

 - За фізико-географічним районуванням України, територія масиву Святошин належить до зони хвойно-широколистяних лісів. Ділянка, що планується під забудову по вул. Львівській, 18-Б,  у ландшафтному відношенні належить до ландшафтів Київського Полісся. Це крайній південь поліської частини Києва. Межу між поліськими і лісостеповими ландшафтами (що поширені південніше) у цій частині міста умовно можна провести від парку «Нивки» на південний захід, далі вздовж вулиці Жмеринської та до Петропавлівської Борщагівки. Моренно-воднольодовикова рівнина, що складає цю територію, сформувалася на палеогенових відкладах, які перекриті моренними суглинками та воднольодовиковими пісками, середня потужність останніх 2-3 м.

Який видовий склад рослинності на Святошині і чим він цінний для урбанізованих територій?

 - Природний рослинний покрив цієї території – хвойно-широколистяні ліси. У складі лісо-паркового масиву, що донедавна тут існував, були переважно представлені сосна звичайна (Pinus sylvestris), дуб черешчатий (Quercus robur L.) та багато інших видів. Особливість, своєрідність ландшафтів цієї території, зокрема, тієї ділянки, що планується під забудову, визначається її розташуванням на межі двох великих природних регіонів – Полісся та Лісостепу. Відповідно, природні ландшафти мають тут перехідні (екотонні) риси, відмінні від типових поліських. Зокрема, вони вирізняються вищим гіпсометричним рівнем (180-190 м над рівнем моря), характером грунтового покриву, кращими лісорослинними умовами.

Як природна рослинність захищає міських жителів?

 - Рівень збереження або ж перетворення південнополіських ландшафтів є суттєвими чинниками їхньої стійкості до техногенних навантажень, зокрема, до забруднення хімічними речовинами.  Так, наші дослідження (Сорокіна Л.Ю. , Голубцов О.Г. , Кураєва І.В. , Самчук А.І.  Оцінка стійкості південнополіських ландшафтів до техногенного забруднення важкими металами // Доповіді НАН України, 2011 р, №4. С.115-120) дали можливість зробити висновок, що стійкість південнополіських ландшафтів до техногенних забруднень є залежною від рівня збереження природних геохімічних параметрів ґрунтів, ступеня їхньої антропогенної перетвореності та рівня надходження речовин-забруднювачів.

Чи вплине знищення цілого масиву віковічних дерев на здоров¢я міських жителів?

 - Звичайно, заплановане будівництво є негативним чинником погіршення зазначених характеристик ландшафтів, джерелом надходження забруднювачів у навколишнє природне середовище.

Збереження ландшафтів, принаймні окремих вцілілих ділянок, у наближеному до природного стані, а також відновлення вже порушених (знищених) лісових ділянок має важливе значення для стійкості геосистем. Це важливо для забезпечення мешканців територіями із значним рекреаційним потенціалом, для збереження фрагментів з лісовою рослинністю поруч із житловими масивами із щільною багатоповерховою забудовою.

Яким чином зберегти ці ділянки від чергових спроб їх забудувати?

- Саме таке поєднання урболандшафтів та ділянок зелених зон у ландшафтно-архітектурному ансамблі Святошина здатне забезпечити екологічно сприятливі умови для його мешканців. Це повинна бути зважена позиція - у зелених зонах повинно бути введено мораторій на будь-яке будівництво!

Території вільних від забудови ділянок у Святошинському районі м. Києва, на яких є або мають бути відновлені фрагменти лісових насаджень, потребують збереження у теперішньому, малозміненому забудовою стані. Їх збереження є найбільш оптимальним рішенням для того, щоб не порушувати рівновагу між урбанізованими територіями і необхідними для мешканців міста осередками з наближеними до природних умовами.