Міцеві вибори 2015 … або чому немає змін?

В 2012 році на виборах до Верховної ради ми організували всеукраїнський флешмоб — люди псували бюлетні і надсилали нам фотографії. Десятками і сотнями. Акція набула такого масштабу, що про неї навіть писали і знімали сюжети центральні ЗМІ.

Звісно, нас критикували. Тоді, як і зараз, недалекі люди казали, що зіпсований бюлетень сфальсифікують на користь регіоналів. Відповідь, як і була, так і залишається простою і логічною — чий бюлетень легше підробити: ваш, з маленьким плюсиком в квадратику, чи повністю розмальований і зіпсутий?

Українці 24 роки ходять і голосують. Але чомусь все стає тільки гірше. Так може варто задуматись? Може все ж вибори нам не допомагають? Чи всім приємно шишки собі граблями набивати? Повірте, результати всіх виборів вже наперед відомі, а сфери впливу розділені. Вибори - це просто ілюзія демократії, ілюзія того, що ви на щось в цій країні впливаєте.

Всі марять Європою, але ніколи не задумуються: а чому там явка на виборах така низька? Та тому що Європа виборювала своє життя не виборами, а безкінечними протестами. Там не буває дня, коли б десь не проходив масштабний страйк: робітників, вчителів чи медиків - їх розганяють, б'ють і вбивають, але вони перемагають. Там навіть чиновники і поліцейські страйкують.

А наші люди люблять халяву. Вони вважають, що прийти раз в рік на дільницю і поставити галочку — це їхній вклад в розбудову країни. Вони вірять, що хтось щось буде робити за них, тому перекладають відповідальність за свою країну і за себе на людей з телевізору. Потім ж всі жаліються, що їх вкотре кинули. Голосуєш — значить легітимізуєш цю антинародну систему. І відповідальність за країну несуть не політики, а ви — ті, хто за них голосував.

За 4 роки активної громадської діяльності я зрозумів, що на низах можна змінити в десятки разів більше, ніж при владі. Нам вдалось зупинити з десяток забудов, врятувати сотню тварин, виганяти чиновників, вигравати суди. Багато чого, все й не згадаю. Все це зробили максимум півсотні активістів. Півсотні, Карл. І нам було страшно уявити: що б було, якби з нами були тисячі? Якби тисячі виходили щотижня на пікет, приходили на суд чи до чиновників в кабінет, захищали один одного від різних бід? Ми б змогли просто перевернути цю систему, ми б змогли змусити всіх цих паразитів нас боятись і працювати на нас.

Але нікому з людей це не потрібно. Всі думають, що хтось щось повинен робити замість них. Люди, ви живете погано не через те, що на виборах голосують бабки. Молодь теж голосувала за Кучму, Ющенка, Януковича і Порошенка. Ви живете погано не через те, що хтось не пішов і не проголосував.

Ви живете погано через те, що не робите абсолютно нічого для того, щоб жити добре. Абсолютно.

Нічого. І знаєте, ви недостойні тих святих людей, які ще вірять у якісь зміни й ідеали, намагаються щось змінити.

Коли ми починали займатись антизабудовами, проти нас були всі: міська рада, тітушки, міліція, депутати. Ми самі прийшли до людей з вул. Озаркевича і запропонували їм свою допомогу. Вони повірили депутатам і не стали з нами працювати, доки їм не поставили паркан. Після цього ми зробили те, чого й хотіли: за рік люди з забудов вже навіть не дзвонили нам, а самі виходили і ламали паркани, подавали в суди, мітингували. Люди самі організувались в громадський рух, ходять один до одного на суди і забудови, допомагають і дружать. Саме таких людей ви, сіра маса, і недостойні. І саме тому громадські активісти розчаровуються в цій країні і починають нарешті жити для себе.

Коли я був в АТО, мені багато людей дзвонили і закликали вернутись додому. Чому? «Тут багато роботи, треба боротися з цими паразитами!». Я що, супер мен? А ви в тилу для чого знаходитесь? Тут і проблема: всі хочуть займатися собою, а якісь міфічні активісти і волонтери мають будувати країну для них. Недарма вас назвали малоросами.

Не голосуй. Вийди на пікет у твоєму місті. Прийди до людей на суд. Не дай колекторам виселити твого сусіда з квартири. Не дай збудувати офісний центр під вікнами людей в іншому кінці міста. Не дозволь комерсантам експлуатувати тварин.

Коли це почне робити кожен, тоді ви і побачите зміни.

P.S. Цю замітку я написав рік тому, коли був у м. Щастя під Луганськом. Рік пройшов, а не змінилося нічого:

Пройшло 23 роки, а ви досі нічому не навчились. Кожних два роки ви гарно вдягаєтесь, берете паспорт, йдете на виборчі дільниці. Ви шукаєте для себе останні надії, переконуєте себе, що ваш голос щось змінить. Щоразу ви перекладаєте відповідальність за себе, за свою сім'ю, дітей і країну на когось іншого. Галочку на папері ви називаєте своїм громадським обов'язком і чекаєте цього, як свята.

Ви ковтаєте популістичні гасла, як риба наживку. Підсвідомо ви все розумієте, але боїтесь собі в цьому зізнатись. Вам потрібно в щось вірити, на щось надіятись, на когось покластись. Ви насолоджуєтесь картинкою. Вам не потрібна політика - вам потрібна релігія.

Синяки на лобі встигають загоїтись і ви не помічаєте наступних граблей. Згодом ейфорія проходить, і ви починаєте розуміти, що вас знову обвели навколо пальця. Сидячи на дивані перед телевізором, ви лаєте своїх кандидатів. Ви звинувачуєте політиків у всіх смертних гріхах: казнокрадстві, корупції, свавіллі.

Ви не розумієте, що самі дозволили їм це робити. Ви довірили своє життя чужому, а потім не розумієте - як він не справився з такою відповідальністю? Ви втекли від своїх проблем, думаючи, що хтось вирішуватиме їх за вас.

Щоразу у вас нові останні надії. Раніше ви вірили в державників, потім в господарників, тепер в майданівців та «героїв АТО». Ви вірили в Кравчука, Кучму, Ющенка, Тимошенко. В них ви і розчаровувались і обирали нове розчарування.

Через півроку ви побачите, що ваші герої і супермени, молоді команди і спеціалісти, люстратори і «революціонери» нічим не відрізняються від своїх попередників. Мала частина з них хоче міняти вертикаль зсередини, хтось думає, що зможе за щось поборотись, когось використовують досвідченіші аферисти. Але всіх їх зламає Система.

Я дуже хотів би виявитись неправим. Тільки так вже сталось, що я - реаліст. Не хочу нікого образити, але більшості, хто це прочитає, моя думка не сподобається.

Альтернатива проста, її треба побачити. Сила - в нас усіх. Якщо ми разом, якщо ми активні. Якщо простягаємо руку помочі один одному. Якщо ставимо загальне понад особисте. Досить ховатись за пеленою ілюзій, час взяти країну в свої руки.

P.P.S. До речі. Минулого року наші любителі виборів так само істерили через необхідність голосувати, як істерять в принципі кожного року. Ви в один тур вибрали європейського президента і демократичний парламент, який сформував потужну коаліцію. Ви провели до влади учасників АТО, майданівців, комбатів, люстраторів, нових молодих людей. Так де ж зміни-то ваші?